Про німецьку абетку

Уроки німецької мови для початківців повинні включати в себе базові уроки німецької мови. Це німецький алфавіт, словник німецьких слів для рівня А1.

Голосні звуки – серце німецької вимови

Звук А вимовляється відкрито. Коли він довгий, як у слові “Vater” (батько), треба широко відкрити рот, ніби ви у лікаря показуєте горло. Язик лежить пласко, низько. Короткий А, як у “Mann” (чоловік), вимовляється швидше, але так само відкрито.

E – це звук, який українці часто вимовляють занадто відкрито. Довгий E, як у “See” (озеро), треба вимовляти з напруженими губами, ніби ви посміхаєтесь. Язик високо піднімається до піднебіння. Уявіть, що ви намагаєтесь сказати “і”, але губи утворюють форму для “е”. Короткий E більш розслаблений, як у слові “Bett” (ліжко).

Тепер про німецькі умлаути. Ä – це щось між нашим “е” та “а”. Щоб його правильно вимовити, спочатку скажіть чітке “а”, а потім, не змінюючи положення язика, спробуйте перевести губи у позицію для “е”. Виходить звук, як у слові “Käse” (сир).

Ö – найцікавіший звук для українців. Скажіть довге “е” з високим язиком, але при цьому округліть губи, ніби збираєтесь сказати “о”. Губи дуже напружені та витягнуті вперед. Практикуйте зі словом “schön” (гарний). Дуже часто, спочатку кажуть щось на кшталт “шьон”, але це неправильно – губи мають бути набагато більш округлими.

Ü – ще один виклик німецької фонетики. Знову ж таки, починаємо з нашого “і” – язик високо піднятий. Але губи максимально округлені та витягнуті вперед, як для “у”. Слово “Tür” (двері) – чудова практика. 

I – вимовляється як коротке та чітке “і”, язик високо. У слові “Bild” (картина) – це короткий звук. Довгий I, як у “Kino” (кіно), вимовляється довше, але положення язика те саме.

O- може бути складним. Довгий O, як у “Brot” (хліб), вимовляється з дуже округленими губами, які витягнуті вперед. Це не наше українське “о” – тут губи працюють інтенсивніше. Короткий O більш відкритий, як у “Kopf” (голова).

U – губи округлені та витягнуті максимально вперед. Довгий U у слові “Kuchen” (торт) вимовляється з дуже напруженими губами. Короткий U у “Bund” (союз) – швидший, але так само округлений.

Приголосні

Німецькі приголосні вимагають більшої напруги та чіткості, ніж українські. Це одна з головних особливостей німецької вимови, яку треба засвоїти.

B, D, G на початку слова та перед голосними звучать як у нас. Але в кінці слова чи складу вони приглушуються. Слово “Tag” (день) звучить як “так” з придихом, а не “таг”.

P, T, K вимовляються з придихом, особливо на початку слова. Коли кажете “Post” (пошта), після П має йти легкий видих повітря. Поставте руку перед ротом – ви маєте відчути потік повітря. Це називається аспірація, і без неї ваша німецька звучатиме неприродньо.

F та V – тут треба бути обережним при вивченні німецької мови. F завжди глухий, як наше “ф”. А V може читатись як “ф” у німецьких словах (Vater – батько) або як “в” у запозичених словах (Vase – ваза).

W – це наше “в”. Слово “Wasser” (вода) читається як “васер”, а не “вассер”. Багато початківців плутають W та V при вивченні німецького алфавіту.

Z – завжди читається як “ц”. “Zeit” (час) – це “цайт”. Немає виключень.

S має два варіанти. Перед голосними він дзвінкий, як наше “з”: “Sonne” (сонце) = “зонне”. В кінці слова або перед приголосними він глухий: “Haus” (будинок) = “хаус”. ß (есцет) – це завжди довгий глухий “с”, який йде після довгого голосного: “Straße” (вулиця).

Sch – цільний звук “ш”, але губи більш витягнуті вперед, ніж у нас. “Schule” (школа) – практикуйте з округленими губами.

Ch – це найскладніший звук німецької вимови для українців. Він має дві версії. Після A, O, U, AU говоримо глибокий гортанний звук, ніби ви хочете прочистити горло: “Bach” (потік), “Buch” (книга). Язик відтягується назад, і повітря виходить з глибини горла. Після E, I, Ä, Ö, Ü, та приголосних – це м’який “хь”, як у слові “ich” (я). Язик спереду піднімається до піднебіння.

R – німецький R унікальний. Є два основних варіанти: картавий увулярний R (найпоширеніший) та передній альвеолярний R (рідше). Увулярний R виробляється вібрацією маленького язичка в горлі – уявіть, що ви полощете горло. На початку слова він чіткий: “Rat” (порада). В кінці складу після голосного він майже не чутний і злився з голосним: “Vater” звучить майже як “фата” з ледь помітним гортанним відтінком.

H на початку слова – це легкий видих перед голосним, як англійське H. У слові “Haus” ви просто видихаєте перед “а”. Але після голосного H не читається взагалі – воно лише вказує, що голосний довгий: “gehen” (йти) читається як “геєн” з довгим “е”.

Комбінації літер та їхні секрети

Німецька має багато сталих буквосполучень, які треба запам’ятати при вивченні німецької мови з нуля.

Ei читається як “ай”: “ein” (один) = “айн”. Ie – це довге “і”: “die” (артикль) = “ді”. Це найчастіша помилка у німецькій вимові – не плутайте їх!

Eu та Äu обидва читаються як “ой”: “neu” (новий) = “ной”, “Häuser” (будинки) = “хойзер”.

Au – це “ау”: “Haus” = “хаус”.

Sp та St на початку слова читаються як “шп” та “шт”: “Sprache” (мова) = “шпрахе”, “Stadt” (місто) = “штадт”. Але в середині слова вони залишаються окремими звуками: “Wespe” (оса) = “веспе”.

Chs читається як “кс”: “sechs” (шість) = “зекс”.

Ck – це просто “к”, але після короткого голосного: “backen” (пекти) = “бакен”.

Dt та Tt обидва звучать як “т”: “Stadt” = “штадт”.

Практичні поради для досконалої німецької вимови

Найбільша проблема при вивченні фонетики, це недостатня артикуляція. Німецька вимова потребує більше енергії, більш напружених губ та язика, більш чіткого видиху.

Перша порада: тренуйте губи. Німецька – це мова губ. Робіть вправи перед дзеркалом – округлюйте, витягуйте, напружуйте губи. Коли говорите німецькою, ваші губи мають працювати втричі більше, ніж українською.

Друга порада: правило тривалості голосних. Довгий голосний звучить тоді, коли за ним іде лише один приголосний, подвоєний голосний (Meer — море) або літера h, яка сама не читається, а лише подовжує попередній звук (Kuh — корова). Короткий голосний вимовляється тоді, коли після нього стоять два або більше приголосних (Bett — ліжко).

Третя порада: наголос у німецьких словах. У більшості німецьких слів наголос на першому складі. Це відрізняється від української, де наголос може падати на будь-який склад. У складних словах наголос на першому компоненті: “Haustür” (двері будинку) – наголос на “Haus”.

Четверта порада: інтонація. Німецька має більш рівну інтонацію, ніж українська. У розповідних реченнях голос плавно опускається в кінці. У питальних з питальним словом – теж опускається. У загальних питаннях (без питального слова) – піднімається.

П’ята порада: не бійтесь помилок. Найшвидше прогресують ті, хто не соромиться говорити. Німці дуже терплячі до акценту та помилок, їм важливо, щоб ви намагалися.

Як правильно вчити німецький алфавіт

Не намагайтесь вивчити німецький алфавіт з вимовою за один день. Розділіть алфавіт на групи: спочатку прості голосні (A, E, I, O, U), потім умлаути (Ä, Ö, Ü), потім легкі приголосні, складніші, і нарешті специфічні звуки (Ch, R).

Кожен день присвячуйте 15-20 хвилин тренуванню німецької вимови. Записуйте себе на диктофон – це найкращий спосіб почути свої помилки. Порівнюйте з тим, як говорять німецькою носії мови.

Використовуйте дзеркало при вивченні німецької для початківців. Дивіться, як рухаються ваші губи, де знаходиться язик. Німецька – це дуже фізична мова, тут важливі точні рухи артикуляційного апарату.

Практикуйте мінімальні пари – слова, які відрізняються одним звуком: “Beet” (грядка) – “Bett” (ліжко), “fühlen” (відчувати) – “füllen” (наповнювати). Це тренує ваше вухо та артикуляцію.

Типові помилки українців у німецькій вимові

Дуже часто українці не розрізняють довгі та короткі голосні. Для нас це не звично, тому треба свідомо тренувати це відчуття довготи.

Не приглушують кінцеві приголосні. Пам’ятайте: “Tag” – це “так”, а не “таг”!

Не додають придих до P, T, K. Без цього придиху ваша німецька вимова звучить для німців як B, D, G.

Вимовляють Ch завжди однаково. Але “ich” та “Bach” – це різні звуки німецького алфавіту!

Намагаються використовувати наше рикаюче R. Краще вчити німецький гортанний R відразу, інакше потім переучуватись буде складно.

Читають W як “в”, а V як “ф” завжди. Насправді V у запозичених словах часто читається як “в”.

Забувають, що на початку слова перед голосним S читається як “з”. “Sonne” – це “зонне”, а не “сонне”.

Ваша дорожня карта для вивчення німецької з нуля

Перший тиждень: вивчіть назви літер німецького алфавіту, потренуйтесь їх промовляти. Не переймайтесь вимовою слів – просто літери.

Другий тиждень: голосні звуки. Приділіть особливу увагу умлаутам ä ö ü. Тренуйте їх окремо, потім у складах, потім у простих словах.

Третій тиждень: прості приголосні та їхнє оглушення в кінці слова. Практикуйте мінімальні пари.

Четвертий тиждень: складні звуки німецької фонетики – Ch (обидва варіанти), R, сполучення літер. Це найважчі звуки, їм потрібно більше часу.

Не поспішайте далі, поки не відчуєте себе впевнено з німецькою вимовою. Правильна вимова з самого початку – це інвестиція, яка окупиться сторицею. Виправляти погану вимову набагато складніше, ніж вивчити правильну відразу.