Німецький текст оповідання для запм’ятовування дієслова trinken
Oksana sitzt im Café. Der Morgen ist noch jung, und durch die Fenster fällt weiches Licht auf die Holztische. Sie trinkt Kaffee. Langsam, bedächtig trinkt sie ihn, als wäre dieser Moment ein kleines Ritual. Normalerweise kommt sie hierher am Nachmittag, und dann trinkt sie immer Saft. Aber heute ist alles anders.
“Ich trinke normalerweise keinen Kaffee am Morgen”, denkt sie. “Aber heute trinke ich ihn. Warum eigentlich trinke ich heute Kaffee und nicht meinen geliebten Saft? Ich trinke so selten Kaffee.”
Sie arbeitet im Restaurant nebenan. Jeden Tag, nach der Mittagsschicht, geht sie in dieses kleine Café. Jeden Tag bestellt sie denselben Saft. Jeden Tag trinkt sie ihn langsam, Schluck für Schluck, als könnte sie so die Zeit anhalten. Sie trinkt und beobachtet die Menschen draußen. Sie trinkt und denkt über den Tag nach.
Manchmal kommt ihre Freundin Olena mit. Olena liebt die frisch gepressten Säfte hier. “Weißt du”, sagt Olena immer, “ich trinke nirgendwo anders so guten Granatapfelsaft. Nur hier trinke ich ihn wirklich gern. Jeden Tag trinke ich meinen Granatapfelsaft, und jeden Tag schmeckt er wie das erste Mal. Ich trinke ihn und fühle mich lebendig.”
Olena trinkt ihren Saft anders als Oksana. Sie trinkt schneller, lebhafter, mit mehr Energie. Sie trinkt und erzählt dabei Geschichten aus ihrem Leben – von der Arbeit, von ihrer Familie, von kleinen Alltagswundern. Manchmal trinkt sie zwei Gläser hintereinander.
Eines Tages fragt Olena ihre Freundin: “Oksana, warum trinkst du eigentlich immer diese Bananen-Orangen-Mischung? Trinkst du nie etwas anderes? Wenn du trinkst, dann immer das Gleiche. Trinkst du das nicht irgendwann satt?”
Oksana lächelt. Sie mag trinken, was ihr schmeckt. Die Leute sagen oft, das sei eine seltsame Kombination. Aber was kümmert es sie? “Ich trinke das seit Jahren”, antwortet sie dann. “Ich trinke es, weil es mich glücklich macht. Wenn ich trinke, dann will ich diesen Geschmack. Ich trinke es, und die Welt wird ein bisschen heller.”
Wenn Olenas Bruder Andrij mitkommt, wird es besonders interessant. Andrij ist wählerisch. Er trinkt nur Apfelsaft aus grünen Äpfeln. Nicht aus roten. Nicht gemischt. Nur grüne Äpfel. “Er trinkt seinen Saft wie ein Weinkenner”, lacht Olena. “Schau nur, wie er trinkt – er prüft erst die Farbe, dann den Geruch, dann nimmt er den ersten Schluck. Er trinkt so langsam, als wäre es ein Sakrament.”
Und tatsächlich: Er trinkt sehr konzentriert. Er trinkt und nickt dann anerkennend oder verzieht das Gesicht, wenn etwas nicht stimmt. Manchmal trinkt er sein Glas in einer halben Stunde aus. Wenn er trinkt, dann mit voller Aufmerksamkeit.
Einmal fragt ihn Oksana direkt: “Andrij, warum trinkst du nur grünen Apfelsaft? Trinkst du nie etwas anderes?” Er sieht sie ernst an: “Wenn du trinkst, dann sollte es perfekt sein. Ich trinke nur das, was wirklich gut ist.”
“Wir trinken hier nicht nur Saft”, sagt Oksana einmal zu einer neuen Kollegin, die sie ins Café eingeladen hat. “Wir trinken hier Zeit. Wir trinken hier Freundschaft. Verstehst du? Wenn wir trinken, dann nehmen wir uns Zeit füreinander. Wir trinken langsam, wir reden, wir sind einfach zusammen.”
Und so sitzen sie oft zu dritt am Fenster. Sie trinken ihre verschiedenen Säfte. Sie trinken und sprechen über alles und nichts. Sie trinken, und die Stunden vergehen wie Minuten. Manchmal trinken sie schweigend, jeder in seinen Gedanken. Aber auch das Schweigen ist gut.
Der Kellner kennt sie schon. Wenn er sie sieht, lächelt er. “Na”, fragt er dann, “was trinkt ihr heute?” Er weiß natürlich längst, was sie bestellen. Aber die Frage gehört zum Ritual. “Was trinkt ihr – das Übliche? Oder trinkt ihr heute mal etwas Neues?” Und sie nicken, lachen, manchmal bestellen sie etwas Neues, nur um zu überraschen. “Ihr trinkt doch sonst immer das Gleiche”, sagt der Kellner schmunzelnd.
Einmal bringt Oksana ihre Mutter mit. Der Kellner kommt, wie immer höflich: “Guten Tag! Was möchten Sie trinken?” Mit dem höflichen “Sie”. Die Mutter ist gerührt. “Hier fragt man Sie noch höflich, was Sie trinken möchten. Das gefällt mir. Heute trinke ich etwas Besonderes – Karottensaft mit Ingwer.” Der Kellner nickt: “Ausgezeichnete Wahl! Wenn Sie trinken, dann trinken Sie das Beste, was wir haben.”
Später sagt die Mutter zu ihrer Tochter: “Du trinkst hier oft, nicht wahr? Trinkst du immer allein, oder kommen deine Freunde mit? Ich verstehe jetzt, warum du trinkst – ich meine, warum du hierher kommst. Es ist nicht nur der Saft. Du trinkst hier das Leben.”
Oksana lächelt. Sie liebt diesen Moment am meisten: wenn sie sich setzen, wenn der Kellner kommt, wenn er fragt: “Was möchten Sie trinken?” Denn dieser Moment bedeutet: Jetzt beginnt die Zeit für uns. Jetzt trinken wir nicht nur Saft. Jetzt trinken wir das Leben selbst. Wenn wir trinken, dann sind wir ganz im Moment.
Und draußen fließt die Stadt weiter, Menschen eilen vorbei, Autos fahren, die Welt dreht sich. Aber hier drinnen, im kleinen Café, sitzen Freunde. Sie trinken ihre Säfte. Sie trinken langsam. Sie trinken und sind einfach da.
Das ist genug.
Das trinkt man nicht in einem Schluck. Das Leben, die Freundschaft, die Zeit – das alles trinkt man langsam, mit Bedacht, mit Dankbarkeit.
Український текст
Оксана сидить у кафе. Ранок ще молодий, і крізь вікна м’яке світло падає на дерев’яні столики. Вона п’є каву. Повільно, неквапливо п’є вона її, наче ця мить — маленький ритуал. Зазвичай вона приходить сюди після обіду, і тоді вона п’є завжди сік. Але сьогодні все інакше.
“Я п’ю зазвичай каву не вранці”, — думає вона. “Але сьогодні я п’ю її. Чому власне я п’ю сьогодні каву, а не свій улюблений сік? Я п’ю каву так рідко.”
Вона працює в ресторані по сусідству. Щодня, після обідньої зміни, вона заходить у це маленьке кафе. Щодня замовляє той самий сік. Щодня вона п’є його повільно, ковток за ковтком, наче так може зупинити час. Вона п’є і спостерігає за людьми надворі. Вона п’є і думає про день.
Іноді з нею приходить подруга Олена. Олена любить тутешні свіжовичавлені соки. “Знаєш”, — каже Олена завжди, — “я п’ю ніде більше такого гарного гранатового соку. Тільки тут я п’ю його по-справжньому із задоволенням. Щодня я п’ю свій гранатовий сік, і щодня він смакує, як уперше. Я п’ю його і відчуваю себе живою.”
Олена п’є свій сік інакше, ніж Оксана. Вона п’є швидше, жвавіше, з більшою енергією. Вона п’є і розповідає при цьому історії зі свого життя — про роботу, про родину, про маленькі повсякденні чудеса. Іноді вона п’є два келихи підряд.
Одного дня Олена питає свою подругу: “Оксано, чому ти п’єш завжди цю суміш банана з апельсином? Ти п’єш ніколи нічого іншого? Коли ти п’єш, то завжди одне й те саме. Ти п’єш це і не набридає?”
Оксана посміхається. Вона любить пити те, що їй смакує. Люди часто кажуть, що це дивне поєднання. Але що їй до того? “Я п’ю це вже роками”, — відповідає вона. “Я п’ю це, бо воно робить мене щасливою. Коли я п’ю, то хочу саме цього смаку. Я п’ю це, і світ стає трохи світлішим.”
Коли приходить брат Олени Андрій, стає особливо цікаво. Андрій прискіпливий. Він п’є тільки яблучний сік із зелених яблук. Не з червоних. Не змішаний. Тільки зелені яблука. “Він п’є свій сік, як сомельє вино”, — сміється Олена. “Подивись тільки, як він п’є — спершу перевіряє колір, потім запах, потім робить перший ковток. Він п’є так повільно, наче це таїнство.”
І справді: він п’є дуже зосереджено. Він п’є і киває потім визнавально або кривиться, якщо щось не так. Іноді він п’є свій келих цілих півгодини. Коли він п’є, то з повною увагою.
Одного разу Оксана питає його прямо: “Андрію, чому ти п’єш тільки сік із зелених яблук? Ти п’єш ніколи нічого іншого?” Він дивиться на неї серйозно: “Коли ти п’єш, то має бути ідеально. Я п’ю тільки те, що справді добре.”
“Ми п’ємо тут не просто сік”, — каже Оксана якось новій колезі, яку запросила в кафе. “Ми п’ємо тут час. Ми п’ємо тут дружбу. Розумієш? Коли ми п’ємо, то приділяємо час одне одному. Ми п’ємо повільно, розмовляємо, просто є разом.”
І так вони часто сидять втрьох біля вікна. Вони п’ють свої різні соки. Вони п’ють і говорять про все і ні про що. Вони п’ють, і години минають, як хвилини. Іноді вони п’ють мовчки, кожен у своїх думках. Але й мовчання добре.
Офіціант уже їх знає. Коли бачить їх, посміхається. “Ну”, — питає він, — “що ви п’єте сьогодні?” Він, звісно, давно знає, що вони замовлять. Але запитання — частина ритуалу. “Що ви п’єте — як завжди? Чи ви п’єте сьогодні щось нове?” І вони кивають, сміються, іноді замовляють щось нове, просто щоб здивувати. “Ви п’єте же зазвичай завжди одне й те саме”, — каже офіціант з усмішкою.
Одного разу Оксана бере з собою матір. Офіціант підходить, як завжди ввічливо: “Добридень! Що бажаєте випити?” На “Ви”. Мати зворушена. “Тут ще ввічливо питають на Ви, що Ви п’єте. Мені це подобається. Сьогодні я п’ю щось особливе — морквяний сік із імбиром.” Офіціант киває: “Чудовий вибір! Коли Ви п’єте, то п’єте найкраще, що у нас є.”
Пізніше мати каже дочці: “Ти п’єш тут часто, чи не так? Ти п’єш завжди сама, чи приходять твої друзі? Я тепер розумію, чому ти п’єш — я маю на увазі, чому ти сюди приходиш. Це не лише сік. Ти п’єш тут життя.”
Оксана посміхається. Вона найбільше любить цю мить: коли вони сідають, коли приходить офіціант, коли він питає: “Що бажаєте випити?” Бо ця мить означає: зараз починається час для нас. Зараз ми п’ємо не просто сік. Зараз ми п’ємо саме життя. Коли ми п’ємо, ми цілком у моменті.
А надворі пливе місто, люди поспішають повз, їдуть автівки, крутиться світ. Але тут, у маленькому кафе, сидять друзі. Вони п’ють свої соки. Вони п’ють повільно. Вони п’ють і просто є.
Цього досить.
Це не п’ють одним ковтком. Життя, дружбу, час — все це п’ють повільно, неквапливо, з вдячністю.
слова з тексту
☕ Кафе і напої
- das Café – [kaˈfeː] – кафе
- der Kaffee – [ˈkafeː] – кава
- der Saft – [zaft] – сік
- trinken – [ˈtrɪŋkən] – пити
- der Granatapfelsaft – [ɡʁaˈnaːtapfl̩zaft] – гранатовий сік
- die Banane – [baˈnaːnə] – банан
- die Orange – [oˈʁaŋʒə] – апельсин
- die Mischung – [ˈmɪʃʊŋ] – суміш
- der Apfelsaft – [ˈapfl̩zaft] – яблучний сік
- der Apfel – [ˈapfl̩] – яблуко
- grün – [ɡʁyːn] – зелений
- rot – [ʁoːt] – червоний
- der Karottensaft – [kaˈʁɔtn̩zaft] – морквяний сік
- der Ingwer – [ˈɪŋvɐ] – імбир
- das Glas – [ɡlaːs] – келих, склянка
- der Schluck – [ʃlʊk] – ковток
- frisch – [fʁɪʃ] – свіжий
- pressen – [ˈpʁɛsn̩] – вичавлювати
- bestellen – [bəˈʃtɛlən] – замовляти
- schmecken – [ˈʃmɛkən] – смакувати
- der Geschmack – [ɡəˈʃmak] – смак
- die Kombination – [kɔmbinaˈt͡si̯oːn] – комбінація
- der Weinkenner – [ˈvaɪ̯nkɛnɐ] – знавець вина, сомельє
- der Kellner – [ˈkɛlnɐ] – офіціант
- das Getränk – [ɡəˈtʁɛŋk] – напій
🏢 Місця
- das Restaurant – [ʁɛstoˈʁɑ̃ː] – ресторан
- nebenan – [ˈneːbn̩ˌʔan] – по сусідству, поруч
- das Fenster – [ˈfɛnstɐ] – вікно
- der Tisch – [tɪʃ] – стіл, столик
- drinnen – [ˈdʁɪnən] – всередині
- draußen – [ˈdʁaʊ̯sn̩] – надворі, зовні
- die Stadt – [ʃtat] – місто
⏰ Час
- der Morgen – [ˈmɔʁɡn̩] – ранок
- der Nachmittag – [ˈnaːxmɪtaːk] – після обіду
- der Tag – [taːk] – день
- die Stunde – [ˈʃtʊndə] – година
- die Minute – [miˈnuːtə] – хвилина
- die Zeit – [t͡saɪ̯t] – час
- jung – [jʊŋ] – молодий
- heute – [ˈhɔʏ̯tə] – сьогодні
- jeden Tag – [ˈjeːdn̩ taːk] – щодня
- immer – [ˈɪmɐ] – завжди
- manchmal – [ˈmançmaːl] – іноді
- oft – [ɔft] – часто
- einmal – [ˈaɪ̯nmaːl] – одного разу
- später – [ˈʃpɛːtɐ] – пізніше
- normalerweise – [nɔʁˈmaːləˌvaɪ̯zə] – зазвичай
- jetzt – [jɛt͡st] – зараз
👥 Люди
- die Freundin – [ˈfʁɔʏ̯ndɪn] – подруга
- der Bruder – [ˈbʁuːdɐ] – брат
- die Mutter – [ˈmʊtɐ] – мати
- die Tochter – [ˈtɔxtɐ] – дочка
- die Kollegin – [kɔˈleːɡɪn] – колега (жін.)
- der Mensch – [mɛnʃ] – людина
- die Leute – [ˈlɔʏ̯tə] – люди
- der Freund – [fʁɔʏ̯nt] – друг
💼 Робота і дії
- arbeiten – [ˈaʁbaɪ̯tn̩] – працювати
- die Arbeit – [ˈaʁbaɪ̯t] – робота
- sitzen – [ˈzɪt͡sn̩] – сидіти
- kommen – [ˈkɔmən] – приходити
- gehen – [ˈɡeːən] – йти
- mitkommen – [ˈmɪtˌkɔmən] – приходити з кимось
- mitbringen – [ˈmɪtˌbʁɪŋən] – приносити з собою
- fragen – [ˈfʁaːɡn̩] – питати
- antworten – [ˈantvɔʁtn̩] – відповідати
- sagen – [ˈzaːɡn̩] – казати
- sprechen – [ˈʃpʁɛçn̩] – говорити
- erzählen – [ɛɐ̯ˈt͡sɛːlən] – розповідати
- denken – [ˈdɛŋkən] – думати
- verstehen – [fɛɐ̯ˈʃteːən] – розуміти
- beobachten – [bəˈʔoːbaxtn̩] – спостерігати
- prüfen – [ˈpʁyːfn̩] – перевіряти
- nehmen – [ˈneːmən] – брати
- sehen – [ˈzeːən] – дивитися, бачити
- lieben – [ˈliːbn̩] – любити
- mögen – [ˈmøːɡn̩] – любити, подобатись
- wollen – [ˈvɔlən] – хотіти
- können – [ˈkœnən] – могти
- werden – [ˈveːɐ̯dn̩] – ставати
- sein – [zaɪ̯n] – бути
- fallen – [ˈfalən] – падати
- fließen – [ˈfliːsn̩] – текти, пливти
- eilen – [ˈaɪ̯lən] – поспішати
- fahren – [ˈfaːʁən] – їхати
- drehen – [ˈdʁeːən] – крутити(ся)
- anhalten – [ˈanˌhaltn̩] – зупиняти
- vergehen – [fɛɐ̯ˈɡeːən] – минати
- lachen – [ˈlaxn̩] – сміятися
- lächeln – [ˈlɛçl̩n] – посміхатися
- schmunzeln – [ˈʃmʊnt͡sl̩n] – посміхатися з усмішкою
- nicken – [ˈnɪkən] – кивати
- verziehen – [fɛɐ̯ˈt͡siːən] – кривити(ся)
- kennen – [ˈkɛnən] – знати
- wissen – [ˈvɪsn̩] – знати
- fühlen – [ˈfyːlən] – відчувати
- gehören – [ɡəˈhøːʁən] – належати
- bedeuten – [bəˈdɔʏ̯tn̩] – означати
- beginnen – [bəˈɡɪnən] – починати(ся)
- kümmern – [ˈkʏmɐn] – турбувати
💭 Прикметники і прислівники
- langsam – [ˈlaŋzaːm] – повільний, повільно
- bedächtig – [bəˈdɛçtɪç] – неквапливо, обдумано
- weich – [vaɪ̯ç] – м’який
- anders – [ˈandɐs] – інакше, інший
- schnell – [ʃnɛl] – швидко
- lebendig – [leˈbɛndɪç] – живий
- wählerisch – [ˈvɛːləʁɪʃ] – прискіпливий
- konzentriert – [kɔnt͡sɛnˈtʁiːɐ̯t] – зосереджено
- ernst – [ɛʁnst] – серйозно
- höflich – [ˈhøːflɪç] – ввічливо
- gut – [ɡuːt] – добре, гарний
- besonders – [bəˈzɔndɐs] – особливо
- interessant – [ɪntəʁɛˈsant] – цікавий
- seltsam – [ˈzɛltzaːm] – дивний
- perfekt – [pɛʁˈfɛkt] – ідеальний
- ausgezeichnet – [ˈaʊ̯sɡət͡saɪ̯çnət] – чудовий, відмінний
- klein – [klaɪ̯n] – маленький
- hintereinander – [hɪntɐʔaɪ̯ˈnandɐ] – підряд
- schweigend – [ˈʃvaɪ̯ɡn̩t] – мовчки
- anerkennend – [ˈanʔɛɐ̯kɛnənt] – визнавально
- ganz – [ɡant͡s] – цілком, весь
- einfach – [ˈaɪ̯nfax] – просто
- wirklich – [ˈvɪʁklɪç] – справді, по-справжньому
- irgendwann – [ˈɪʁɡn̩tvan] – коли-небудь
- längst – [lɛŋst] – давно
- voll – [fɔl] – повний
- halb – [halp] – половина
- genug – [ɡəˈnuːk] – досить
🌟 Абстрактні поняття
- das Leben – [ˈleːbn̩] – життя
- die Freundschaft – [ˈfʁɔʏ̯ntʃaft] – дружба
- der Moment – [moˈmɛnt] – момент, мить
- das Ritual – [ʁituˈaːl] – ритуал
- die Geschichte – [ɡəˈʃɪçtə] – історія
- die Familie – [faˈmiːli̯ə] – родина
- das Wunder – [ˈvʊndɐ] – чудо
- der Alltag – [ˈalˌtaːk] – повсякдення
- das Schweigen – [ˈʃvaɪ̯ɡn̩] – мовчання
- die Frage – [ˈfʁaːɡə] – питання
- die Wahl – [vaːl] – вибір
- die Aufmerksamkeit – [ˈaʊ̯fmɛʁkzaːmkaɪ̯t] – увага
- die Dankbarkeit – [ˈdaŋkbaːɐ̯kaɪ̯t] – вдячність
- das Sakrament – [zakʁaˈmɛnt] – таїнство
🎨 Описові слова
- das Licht – [lɪçt] – світло
- das Holz – [hɔlt͡s] – дерево
- hölzern – [ˈhœlt͡sɐn] – дерев’яний
- die Farbe – [ˈfaʁbə] – колір
- der Geruch – [ɡəˈʁʊx] – запах
🔢 Займенники та службові слова
- ich – [ɪç] – я
- du – [duː] – ти
- er – [eːɐ̯] – він
- sie – [ziː] – вона, вони
- es – [ɛs] – воно
- wir – [viːɐ̯] – ми
- ihr – [iːɐ̯] – ви
- Sie – [ziː] – Ви (ввічливе)
- sich – [zɪç] – себе
- als – [als] – як, ніж
- wenn – [vɛn] – коли, якщо
- dass – [das] – що
- wie – [viː] – як
- warum – [vaˈʁʊm] – чому
- was – [vas] – що
- wer – [veːɐ̯] – хто
- aber – [ˈaːbɐ] – але
- und – [ʊnt] – і
- oder – [ˈoːdɐ] – або
- dann – [dan] – тоді
- auch – [aʊ̯x] – також
- nur – [nuːɐ̯] – тільки
- nicht – [nɪçt] – не
- nie – [niː] – ніколи
- mehr – [meːɐ̯] – більше
- zu – [t͡suː] – до, занадто
- mit – [mɪt] – з
- für – [fyːɐ̯] – для
- durch – [dʊʁç] – через
- über – [ˈyːbɐ] – про, над
- nach – [naːx] – після
- bei – [baɪ̯] – при, біля
- von – [fɔn] – від, про
- aus – [aʊ̯s] – з, із
- in – [ɪn] – в
- auf – [aʊ̯f] – на
- an – [an] – на, біля
- um – [ʊm] – щоб
🗣️ Вирази та фрази
- was kümmert es – [vas ˈkʏmɐt ɛs] – що турбує
- nicht wahr – [nɪçt vaːɐ̯] – чи не так
- na und – [naː ʊnt] – ну і що
- das Übliche – [das ˈyːblɪçə] – як завжди
- guten Tag – [ˈɡuːtn̩ taːk] – добридень
- zum ersten Mal – [t͡sʊm ˈʔeːɐ̯stn̩ maːl] – вперше
🚗 Інше
- das Auto – [ˈaʊ̯to] – автомобіль
- die Welt – [vɛlt] – світ
- die Schicht – [ʃɪçt] – зміна (робоча)
- der Gedanke – [ɡəˈdaŋkə] – думка
- das Thema – [ˈteːma] – тема
- nichts – [nɪçt͡s] – нічого
- alles – [ˈaləs] – все
- etwas – [ˈɛtvas] – щось
- Jahr – [jaːɐ̯] – рік
- bisschen – [ˈbɪsçən] – трохи
- hell – [hɛl] – світлий
- satt – [zat] – ситий, набридлий